Що таке історія?

10 кл

НАВЧАЄМОСЬ ДИСТАНЦІЙНО

https://www.youtube.com/watch?v=yD38IXnRXj4&list=RDCMUCBJx3fpN2SY9W9zY3e2R1RA&index=1

Політика українізації(коренізації)

Суть українізації

Українізація - це політика в національно-культурній сфері, яка здійснювалася радянським керівництвом в Україні у 20-ті рр. Українізація передбачала задоволення певних національних вимог українського народу:

висування українців на керівні посади;

• - запровадження української мови в державні та культурні установи, пресу, навчальні заклади;
• - розвиток національної за формою й радянської за змістом культури;
• - створення відповідних умов для культурного розвитку національних меншин, які проживали в Україні.

Період Руїни в історії української держави

Московське царство

Московське царство

Московське царство ↓ 1547 – 1721 Прапор Герб Московське царство 1700 р.

Моско́вське ца́рство, Московська держава, Московія — централізована держава у період кінця XV— початку XVIII століть. Попередником Московського царства є Велике князівство Московське та Золота Орда.

З проголошенням Петра І імператором всеросійським (1721) назва держави була змінена на «Всеросійську імперію».

Назва

Назва Московське царство фігурує і в Соборному Уложенні 1649 року («Московское государьство»)^[7].

Великий князь московський Іван IV Грозний у 1547 році самопроголосив себе царем і був вінчаний на царство, став вживати титул: «Великий господарь, Божою милістю цар, Владимирський, Московський, Новгородський, цар Казанський, цар Астраханський, господарь Псковський та великий князь Смоленський, Тверський, Югорський, Пермський, Вятцький, Болгарський та інших держав, та великий князь Новагорода Низовської землі, Черніговський» (рос — «Владимерский, Московский, Новгородский, царь Казанский, царь Астраханский, государь Псковский и великий князь Смоленский, Тверский, Югорский, Пермский, Вятцкий, Болгарский и иных государств и великий князь Новагорода Низовския земли, Черниговский»), згодом, з розширенням кордонів Московського Царства, до титулу додавались інші монарші домени: «цар Сибірський, Повелитель та господарь Іверської землі, Карталинських та Грузинських царів та Кабардинської землі, Черкеських, та Горських князів» (рос — «Царь Сибирский, Повелитель и Государь Иверския земли, Карталинских и Грузинских царей и Кабардинския земли, Черкасских и Горских Князей»).

1976 - утворення Української гельсінської групи

1976, 9 листопада – Микола Руденко оголосив про створення Української Гельсінської Групи (УГГ). Це була перша в СРСР легальна організація, яка боролася з порушенням прав людини. «Коли вони сказали, що хочуть створити Гельсінську Групу в Україні, я похолола, – згадує голова Московської Гельсінської групи Людмила Алєксєєва про приїзд до неї Миколи Руденка і Левка Лук'яненка. - На теренах усього Радянського Союзу найжорстокіше карали в Україні. Ми просили західних журналістів писати якомога частіше про Українську Групу, про кожну її людину. Бо це камікадзе. Перші арешти відбулися саме в УГГ. Терміни українцям давали найбільші. І найбільше загиблих у таборах було саме серед членів УГГ».                                                                                                                                       

УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА ГРУПА

Українська Гельсінська група

Влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

---

             Конституція України у статті 51 покладає на державу обов’язок охороняти дитинство. Одним із проявів такої охорони є піклування про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
            Основними засадами державної політики щодо таких дітей, зокрема, визнано їх виховання «за принципом родинності», сприяння  та заохочення усиновлення, поліпшення матеріально-технічного забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання дитини, встановлення мінімальних стандартів умов життя дитини, притягнення до відповідальності тих, хто порушує права дитини, запровадження принципу «гроші ходять за дитиною», необхідність надання батькам-вихователям  статусу законних представників дитини, створення і ведення банку даних про таких дітей, вжиття невідкладних заходів щодо збереження за ними права на житло, в якому вони проживали.
          Сімейним кодексом визначено п’ять способів охорони прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:

1. усиновлення;
2. опіка і піклування;
3. патронат;
4. прийомна сім’я;
5. дитячий будинок сімейного типу.

Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Перегляд файлу

Зміст слайдів

Номер слайду 1

Практичне заняття. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Номер слайду 2

Мета: ознайомити учнів з шляхами влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, пояснити різницю між ними; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати правові ситуації, висловлювати власну думку; виховувати сімейні цінності.

Номер слайду 3

Сім'я - це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро. (В. Сухомлинський)

Номер слайду 4