9 клас

НАВЧАЄМОСЬ ДИСТАНЦІЙНО

25.05  

УРОК ПОВТОРЕННЯ

ПОВТОРИТИ УСІ ТЕМИ ЗА II СЕМЕСТР

Чекаю на невиконані письмові роботи

18.05

УРОК УЗАГАЛЬНЕННЯ

Д/З: виконати тести за посиланням: https://naurok.com.ua/test/start/124328, зробити скрін останньої сторінки (з оцінюванням), письмово дати відповідь на питання: Яку юридичну професію ви б обрали і чому?, зробити скрін і надіслати на мою електронну пошту gorbachik1972@gmail.com або на Viber (2 скріни)

04.05

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ІГРОВИЙ СУД

Порядок судового розгляду кримінальних справ

Судовий розгляд кримінальної справи — встановлена законом система процесуальних дій суду та учасників судового розгляду, послідовне проведення яких спрямоване на всебічне, повне та об’єктивне дослідження матеріалівсправи, встановлення в ній істини і винесення на цій основі законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

Важливо знати, що у межах кримінально-процесуального права діють кілька структурних елементів, які об’єднують процесуальні дії з чітко окресленим змістом:

Завдання підготовчої частини суду полягає у створенні необхідних умов для повного, всебічного та об’єктивного проведення судового слідства, належногодослідження та оцінювання доказів і в остаточному підсумку — винесеннязаконного та обґрунтованого вироку.

Підготовча частина судового засідання здійснюється у такому порядку:

1) відкриття судового засідання;

2) перевірка явки учасників судового розгляду;

3) роз’яснення перекладачеві його обов’язків;

4) встановлення особи підсудного і часу вручення йому копії обвинувального висновку;

5) оголошення складу суду і роз’яснення права відводу;

6) вирішення питання про можливість розгляду справи у разі неявки ко-го-небудь з учасників судового розгляду або інших викликаних у судове засідання осіб;

7) видалення свідків із залу суду;

8) роз’яснення прав і обов’язків учасників судового розгляду;

9) заявлення і розв’язання клопотань учасників судового розгляду.

Після закінчення підготовчих дій суд переходить до наступної частини судового розгляду — судового слідства, про що оголошує головуючий суду.

Судове слідство — центральна частина судового розгляду, в якій суд та інші учасники процесу всебічно вивчають усі обставини вчиненого злочину,досліджують докази, зібрані на попередньому слідстві, надані учасникамипроцесу або отримані судом самостійно, з метою встановлення об’єктивноїістини та забезпечення правильного застосування закону.

По закінченні судового слідства суд переходить до судових дебатів.

Судові дебати — дебати учасників процесу, які складаються з промов прокурора, громадського обвинувача, захисника, цивільного захисника, позивачів та їхніх представників.

На цьому етапі правосуддя повністю реалізується принцип змагальності сторін, де учасники процесу, які відстоюють свої інтереси або інтереси осіб,яких вони захищають, обґрунтовують рішення того або іншого питання насвою користь, викладають обставини, що виправдовують або обвинувачують,пом’якшують або обтяжують відповідальність підсудного, аргументують позовні вимоги.

Перед початком судових дебатів головуючий повинен роз’яснити учасникам судового розгляду, які не є юристами, суть і призначення судових дебатів, вяких вони будуть виступати.

Промови прокурора, адвоката-захисника і адвоката-представника потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача мають бути підготовлені та виголошені на високому професійному рівні, спокійно, тактовно, з глибоким аналізом фактичних обставин справи, матеріального і процесуальногозакону, який підлягає застосуванню, і доказів, досліджених у судовому засіданні.

Виголошення підсудним останнього слова є самостійною обов’язковою частиною судового розгляду кримінальної справи. Звертатися до суду з останнім словом є правом, а не обов’язком підсудного. Він може відмовитись відостаннього слова із зазначенням чи без зазначення причини відмови. Фактвідмови підсудного від виголошення останнього слова фіксується в протоколісудового засідання.

Ненадання підсудному останнього слова чи обмеження цього права, зокрема певним часом, є порушенням права підсудного на захист, що є безумовноюпідставою для скасування судового вироку.

Після останнього слова підсудного суд негайно прямує до нарадчої кімнати для винесення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.

Вирок підбиває підсумок усієї процесуальної діяльності органів попереднього слідства, прокуратури і суду, визначає межі перегляду справи в касаційному та наглядному провадженнях, а також діяльності органів, які відають виконанням вироку. Суд уповноважено державою її іменем дати у вирокусуспільно-політичну та правову оцінку діянню обвинуваченого, відданого досуду. За судовим вироком підсудного може бути не тільки засуджено, а й виправдано і поновлено в порушених правах.

Після проголошення вироку і роз’яснення учасникам судового розгляду його змісту, строків і порядку оскарження, головуючий оголошує судове засідання у кримінальній справі закритим.

Центральними учасниками цивільного процесу є сторони. У цивільному процесі їх дві: позивач та відповідач.

Позивачем є особа, яка звертається до суду з позовом до відповідача. Саме в позові викладається суть претензій позивача до відповідача (порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод або інтересів позивача). Фактично головне завдання цивільного процесу — визначити, чи обґрунтовані претензії позивача до відповідача, і якщо так — вжити заходів щодо захисту, відновлення або визнання його прав. Натомість, відповідач — це особа, до якої звернено такий позов.

Крім сторін, у цивільному судочинстві беруть участь й інші учасники.

Треті особи — це учасники цивільного процесу, які хоча не є сторонами процесу, але зацікавлені в результатах розгляду, адже він впливає на їхні права та інтереси. Наприклад, у спорі щодо спадщини третьою стороною може бути банк-кредитор спадкодавця.

Учасниками процесу є також представники сторін та третіх осіб. Представники — це особи, уповноважені здійснювати процесуальні дії в інтересах та від імені учасників цивільного процесу (сторін, третіх осіб). За загальним правилом, представництво іншої особи в суді здійснює виключно адвокат (частина 3 статті 1312 Конституції України). Разом із цим законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також щодо представництва малолітніх (віком до 14 років) чи неповнолітніх осіб (віком до 18 років) та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Крім цього, існує категорія учасників цивільного процесу, які не беруть безпосередньої участі у справі, виконуючи переважно допоміжні функції. До них належать: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Письмово:

1.Укажіть, який нормативно-правовий акт НЕ регулює розгляд справи в суді:

а Кримінальний процесуальний кодекс України;

Б Цивільний процесуальний кодекс України;

в Закон України «Про Вищу раду правосуддя»;

Г Кодекс адміністративного судочинства України.

2.Заповніть таблицю «Учасники судового процесу з кримінальної справи». Розмістіть учасників ситуації у відповідні комірки: прокурор, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий та його представник, свідок, слідчий, керівник органу досудового розслідування, виправданий, засуджений, оперативні підрозділи, судді, законний представник обвинуваченого, адвокат, присяжні засідателі.

Сторона обвинувачення	підозрюваний	потерпілий	Сторона захисту

3. Запишіть етапи судового процесу кримінального або цивільного провадження (на вибір).

4.Проаналізуйте ситуацію «Між жертвою та злочинцем — дружба: яким є справжнє гуманне суспільство». У 1990  р. громадянка Флориди Деббі поверталася додому. Раптово їй  у спину хтось крикнув «Руки вгору, стрілятиму!». Жінка обернулася й  помітила, як  13-річний хлопчик Ян  направив на  неї пістолет. Жінка не  встигла зробити жодного руху, як  хлопець спустив курок. Куля розірвала Деббі щелепу, нижні зуби та  язик. Вона була на  крок від смерті, але лікарі врятували її. Відновлення щелепи забрало багато років. Жінка була сповнена ненависті, адже руйнувалося її  життя. Ян  відбував строк довічного ув’язнення. Одного разу Деббі почула знайомий голос по  телефону. Це  був Ян. Він просив вибачення й  жалкував, що  так сталося. Жінка зрозуміла, що  Ян щирий і  йому потрібно дати ще  один шанс. Ян  та Деббі почали листуватися. Деббі домагалася зменшення строку ув’язнення Яну. І тільки у 2010 р. в США змінили закон про довічне ув’язнення неповнолітніх. У  2016  р. Ян  у віці 39  років вийшов на  свободу. Саме Деббі його зустріла із в’язниці, родичі Яна померли. Деббі та Ян стали друзями. Розв’яжіть ситуацію відповідно до норм законодавства (зокрема, зверніть увагу на  статтю 368  Кримінального кодексу України).

Д/З: виконану роботу надіслати на мою електронну пошту

27.04

ТЕМА: ПОЛІЦЕЙСЬКІ (ПАТРУЛЬНІ, ДІЛЬНИЧІ ОФІЦЕРИ ПОЛІЦІЇ)

Департамент патрульної поліції
Службовий автомобіль патрульної поліції
Загальна інформація:
Тип:	патрульна поліція
Юрисдикція:	Україна
Дата заснування:	4 липня 2015
Відомство-попередник:	Патрульно-постова служба міліції

https://history.vn.ua/pidruchniki/filipenko-the-basis-of-legal-studies-9-class-2017/29.php

Національна поліція України

У 2015 р. в Україні почалася реформа Національної поліції, метою якої було викорінення корупції та беззаконня із судової та правоохоронної систем. Закон України «Про Національну поліцію» визначив правові засади організації та діяльності поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції.

http://ztncpp.org.ua/dilnichni/

Департамент патрульної поліції — міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України, який складається зі структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і його територіальних (відокремлених) підрозділів.

Департамент патрульної поліції та його підрозділи мають забезпечувати публічну безпеку й порядок, охороняти права й свободи людини, інтереси суспільства й держави, протидіяти злочинності, в рамках закону надавати допомогу особам, які такої допомоги потребують

https://www.youtube.com/watch?v=omFGVU_pI4E

Дільничний офіцер поліції – це служба для людей і забезпечення правопорядку

https://kv.npu.gov.ua/…/dilnichnij-oficzer-policziji-cze-s…/

Цілодобово, без вихідних дільничні офіцери приходять туди, хто потребує їхньої допомоги.

Повсякденна робота поліцейського: відвідати одиноких самотніх людей похилого віку, з’ясувати умови проживання багатодітних сімей, провести роз’яснювальну роботу щодо благоустрою і ще багато інших службових завдань.

Для дільничних офіцерів немає сторонньої поліцейської роботи. Вони проводять профілактичні бесіди із заявниками, правопорушниками, водіями шкільних автобусів щодо суворого дотримання ними Правил дорожнього руху.

Виявити дрібного крадія чи хулігана, приструнити сусіда-бешкетника, провести роз’яснювальну роботу з тими, хто охочий до оковитої, боротьба із самогоноварінням.

У жодному разі не залишається осторонь питання правового виховання підростаючого покоління – це робота у серед учнів, у школах, де поліцейські проводять уроки профілактики булінгу.

Д/З: пар.24, перегл. відео, письм. тести :https://naurok.com.ua/test/policeyski-patrulni-dilnichni-oficeri-polici-286402.html

13.04

ТЕМА: ПРОФЕСІЯ  "ЮРИСТ"

https://www.youtube.com/watch?v=GT2vVVUJ5k0

Юри́ст, укр.: правни́к, правознавець, розм. правовик (від лат. «ius» — «право») — фахівець, який має професійні правові знання у галузі юридичних наук, законодавства і практики його застосування.

Першими юристами можна назвати римських жерців — понтифіків. Вони заклали основи правового регулювання суспільного життя, створили широку базу прецедентів. Лише декілька століть опісля юриспруденція сформувалася як наука. Сучасне поняття «юрист» об'єднує всіх людей, що займаються різноманітною професійною юридичною діяльністю, а саме — суддів, слідчих, прокурорів, нотаріусів, юрисконсультів, адвокатів.

https://ppt-online.org/57133

https://www.youtube.com/watch?v=A61312gmtM4

Суддя́ — особа, яка чинить суд, судить, тобто висловлює обов'язкову для інших людей думку щодо їх вчинків, згідно із законом.

Професійний суддя є посадовою особою, наділеною виключними повноваженнями на здійснення правосуддя.

Прокуро́р (лат. procurare — «розпоряджатися, піклуватися») — головний законний представник обвинувачення в країнах з системою слідства або в країнах загального права (англ. common law), що прийняли змагальну систему.

Слідчий — службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Адвока́т (від лат. advocates — прикликаний від лат. advoco — запрошую) — юрист, що надає професійну правову допомогу учасникам правовідносин.

Участь адвоката є обов'язковою при захисті особи від кримінального обвинувачення, а також в інших випадках, визначених законодавством відповідної держави.

Д/З: пар.23, перегл. відео, презентацію, виконати тести: https://vseosvita.ua/test/administratyvna-ta-kryminalna-vidpovidalnist-nepovnolitnikh-kontrolnyi-test-16874.html

06.04

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ  ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

           
Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх

             

                  





 

У випадку вчинення особами віком 16-18 років  наступних правопорушень, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах:

– незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах;

– дрібне розкрадання державного або колективного майна;

– порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів;

– керування транспортними засобами в стані сп’яніння;

– дрібне хуліганство;

– поширювання неправдивих чуток;

– злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа;

– порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнeпальної, холодної або пневматичної зброї.

 З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб  можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП:

1. попередження;
2. штраф;
3. оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
4. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
5. позбавлення спеціального права (до 3 років);
6. виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати);
7. адміністративний арешт (до 15 діб).

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

Згідно з ч. 2 ст. 22 Кримінального кодексу України особи, які вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:

– умисне вбивство ;

– посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави ;

– умисне тяжке тілесне ушкодження;

– умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;

– диверсію;

– бандитизм;

– терористичний акт;

– захоплення заручників;

– зґвалтування;

– насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;

– крадіжку;

– грабіж;

– розбій;

– вимагання;

– умисне знищення або пошкодження майна;

– пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;

. https://vseosvita.ua/library/prezentacia-zlocin-i-kriminalna-vidpovidalnist-125813.htmhttp://www.myshared.ru/slide/1180966/










https://www.youtube.com/watch?v=y_LdSC_sK6Q

https://www.youtube.com/watch?v=50Mjx1g0uhkhttps://www.slideshare.net/antonuk/ss-41792553

Д/З: пер. відео та презентації, письмово:




30.03

ТЕМА: КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

 

Зло́чин — антисоціальний вчинок людини, що посягає на відносини, що склалися в суспільстві, і становить небезпеку суспільному розвитку. Людину, яка чинить злочин, називають «злочинець».

Злочином в українському праві є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

В науці кримінального права злочином називають суспільно небезпечне, винне, протиправне і кримінально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Терміни «кримінальне правопорушення» і «злочин» є синонімами. Після введення в дію Закону України про кримінальні проступки, що передбачено п. 1 Прикінцевих положень Кримінального процесуального кодексу України, термін «кримінальне правопорушення» об'єднає в собі поняття «злочин» і «кримінальний проступок». Набрання чинності цим Законом очікується 1 липня 2020 року.

Термін «кримінальний злочин» з точки зору права не має сенсу, оскільки злочином є тільки те діяння, яке передбачене кримінальним законом.                                                                                  Злочини мають ряд ознак, спільних з іншими правопорушеннями: є небезпечними для суспільства; здійснюються усвідомлено; вчиняються всупереч заборон, визначених кримінальним законодавством. Проте, на відміну від адміністративних, цивільних чи дисциплінарних проступків, злочини мають підвищений рівень суспільної небезпечності. Саме тому не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого забороненого діяння, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла й не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Крім того, злочином є лише те діяння, яке прямо передбачене Кримінальним кодексом України.

 

 

https://naurok.com.ua/prezentaciya-kriminalne-pravo-zlochin-158921.html
https://vseosvita.ua/library/prezentacia-zlocin-i-kriminalna-vidpovidalnist-125813.html

Д/З: пар.22, перегл. презентації

 
16.03

ТЕМА: АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

https://www.youtube.com/watch?v=WHTgCr4wdac

Поняття адміністративного правопорушення

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (абз. 1 ст. 9 КУпАП).

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.(абз. 2 ст. 9 КУпАП).                                                                                                                                               Ознаки та склад адміністративного правопорушення

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризуй діяння як адміністративне правопорушення (проступок) За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику. Ознаками адміністративного правопорушення є:

• об`єкт;
• об`єктивна сторона;
• суб`єкт;
• суб`єктивна сторона.

Об'єкт адміністративного правопорушення - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, яким завдано шкоди адміністративним правопорушенням. Іншими слова­ми, це те, на що спрямовано адміністративне правопорушення. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення— це зовнішні ознаки та обставини які характеризують адміністра­тивне правопорушення.

Суб'єкт адміністративного правопорушення - це особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб'єктом адміні­стративного правопорушення може бути фізична особа, яка до­сягла 16-річного віку, та юридична особа незалежно від форми власності. Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення -внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до ско­єного діяння і його шкідливих наслідків.                                                   Ознаками адміністративного правопорушення є:

• діяння;
• протиправність;
• суспільна небезпека;
• загроза громадському порядку;
• винність;
• карність

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі статтею 11 КУпАП - адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити

Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. (ст. 12 КУпАП).
До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Поняття і сутність адміністративної відповідальності.                                                                Адміністративна відповідальність - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.                                     Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці . Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України.

https://naurok.com.ua/navchalna-prezentaciya-z-pravoznavstva-dlya-9-go-klasu-na-temu-administrativni-pravoporushennya-zlochini-14271.html                   

https://ua.prostopravo.com.ua/pravoporushennya/statti/administrativni_porushennya 

Д/З: пар.21, перегл. презентації та відео