ЗУНР

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) – укр. д-ва, утворена в листоп. 1918 на західноукр. землях, що перебували в складі Австро-Угорщини. В жовт. 1918 поразка австро-нім. блоку в Першій світовій війні та нац.-визвол. рух поневолених народів викликали розпад монархії Габсбургів на кілька незалежних д-в. За цих обставин рішучих заходів щодо відродження нац. державності почало вживати й укр. нас. Східної Галичини. Наприкінці верес. 1918 у Львові сформовано Укр. ген. військ. комісаріат (УГВК), який розпочав підготовку збройного виступу. В жовт. головою УГВК було призначено сотника Легіону Українських січових стрільців Д.Вітовського. 18–19 жовт. 1918 у Львові на конституанті (зібранні) укр. депутатів австрійс. парламенту, послів (депутатів) галицького і буковинського крайових сеймів, представників нац. політ. партій Галичини й Буковини, духовенства і студентства утворено Укр. нац. раду (УНРада; див. Українська національна рада ЗУНР), яка стала політ. представницьким органом укр. нас. Австро-Угорщини. 19 жовт., згідно з правом народів на самовизначення, УНРада проголосила Укр. д-ву на всій укр. етнічній тер. Галичини, Буковини й Закарпатської України, обрала президентом Ради Є.Петрушевича та вирішила виробити демократ. конституцію. 31 жовт. у Львові стало відомо про приїзд до міста Польської ліквідаційної комісії, що мала перебрати від австрійського намісника владу над краєм, приєднавши його до Польщі. Австрійський намісник Галичини ген. К.Гуйн відповів відмовою на вимогу УНРади передати їй повноту влади. 31 жовт. УГВК за підтримки УНРади ухвалив здобути владу в краї збройним шляхом. У ніч на 1 листоп. стрілецькі частини на чолі з Д.Вітовським взяли під контроль найважливіші установи Львова та більшості повітових міст краю (див. Листопадова національно-демократична революція в Галичині 1918). 9 листопада УНРада утворила тимчасовий виконавчий орган влади – Державний секретаріат Західноукраїнської Народної Республіки на чолі з К.Левицьким. 13 листоп. затверджено конституційні засади нової д-ви – "Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії", відповідно до якого вона одержала назву Західноукраїнська Народна Республіка (див. Конституція Західноукраїнської Народної Республіки). Держ. секретаріат перетворювався на уряд – Державний секретаріат ЗУНР. Визначено тер. ЗУНР, що обіймала укр. етнічні землі – Сх. Галичину, Буковину й Закарпаття (70 тис. км²) із нас. у 6 млн осіб. Затверджено держ. герб (золотий лев на синьому тлі; згодом – тризуб) і прапор (блакитно-жовтий), а також держ. печатку. Етнічним меншинам гарантувалися рівні з укр. нас. права. Тимчасовий осн. закон доповнений низкою законів, що регламентували держ.-політ. та екон. життя республіки: закони про організацію регулярного війська – Української Галицької армії (13 листоп. 1918); тимчасову адміністрацію (15 листоп.); тимчасову організацію судочинства (16 та 21 листоп.); держ. мову (1 лют. 1919); шкільництво (13 лют.); громадянство (8 квіт.); земельну реформу (14 квіт.); про сейм ЗУНР (16 квіт.). Ліквідовано старі органи місц. влади та управління й утворено нові: у сільс. та містечкових громадах діяли громад. й міські комісари з дорадчими "прибічними радами", що їх обирало нас.; у повітах – повітові комісари й повітові нац. ради. Почала здійснюватися аграрна реформа; було монополізовано вир-во та продаж осн. видів пром. продукції (нафта, сірники та ін.) і продуктів харчування (борошно, сіль); оголошено 8-годинний робочий день та ін. Завдяки зовнішньополіт. активності уряду і УНРади відкрито посольства в Австрії, Угорщині й Німеччині, дипломатичні представництва в Чехословаччині, Канаді, США, Бразилії, Італії та ін. країнах. Однак невдовзі УГА зазнала ударів з боку Польщі під час українсько-польської війни 1918–1919, а також Румунії й Чехословаччини. 11 листоп. 1918 румунські війська зайняли Чернівці, а згодом усю Буковину Північну. 21 листоп. внаслідок прорахунку Начальної команди УГА польс. частини опанували Львовом. Сфера дії органів держ. влади ЗУНР на рубежі 1918–19 фактично охоплювала лише ч. тер. Сх. Галичини. Уряд переїхав до Тарнополя (нині м. Тернопіль), а від кін. грудня УНРада і уряд ЗУНР перебували в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ). 4 січ. 1919 сформовано новий уряд на чолі з С.Голубовичем і створено виділ УНРади (9 осіб) під кер-вом Є.Петрушевича. 1 груд. 1918 делегація УНРади й Директорії УНР у Фастові підписали попередню угоду про об'єднання ЗУНР і Української Народної Республіки, остаточно схвалену вищим органом д-ви 3 січ. 1919. 22 січ. в Києві відбулося урочисте проголошення Акта злуки ЗУНР і УНР. Згідно з законом "Про форму української влади", ухваленим Трудовим конгресом України, ЗУНР дістала назву Західна область Української Народної Республіки. Проте внаслідок складної міжнар. й внутр. ситуації об'єднання двох укр. д-в не було завершене – у черв. 1919 виділ УНРади та Держ. секретаріат ухвалили закон про передання повноти військ. та цивільної влади в Зх. області УНР диктаторові Є.Петрушевичу, який утворив Колегію головноуповноважених і Військ. канцелярію, що виконували його вказівки. 16–18 лип. 1919, зважаючи на посилений польс. наступ, бригади УГА, Є.Петрушевич та Колегія перейшли через р. Збруч (прит. Дністра) у Правобережну Україну, де перебували в Кам'янці-Подільському та його околицях. В листоп. 1919 Є.Петрушевич із оточенням виїхав до Відня. 25 лип. 1920 було утворено закордонний галицький уряд (уряд диктатора ЗУНР). 14 берез. 1923 Антанта на пропозицію спец. комісії Ради послів визнала Сх. Галичину тер. Польщі за умови надання їй автономії. 15 берез. 1923 еміграційний уряд ЗУНР оголосив саморозпуск і Є.Петрушевич склав повноваження. Було розпущено всі органи й установи, дипломатичні представництва й місії ЗУНР, що означало остаточне припинення її існування.